Лікарські трави

Жеруха лікарська, або эодяной кресс

Багаторічна трав’яниста рослина сімейства капустяних. Стебло що піднімає, порожній, борознистий. Листи черешковые, выемчато-городчатые, перисторассеченные, супротивные, розташовані попарно. Верхній аркуш стебла трохи овальний. Цвіте із травня по вересень. Квітки білі, розташовані на верху стебла. Плід - злегка роздутий стручок. Жеруха лікарська поширена майже по всій території Європи, на Кавказі й у Середній Азії. У природних умовах зрідка зустрічається на болотах і в джерел, на кам’янистій і щебнистой ґрунту. Розмножують насіннями й черешками. Добре росте й дає багато зелені при достатку вологи й температурі води 1О…12°С. Використовують цю рослину й на зелений корм для великої рогатої худоби, овець, кози й курей. Свіжу зелень, заправлену майонезом або рослинним маслом, подають до стола як приправу до м’ясних і рибних блюд, тому що вона має гострий гірчичний смак і поліпшує апетит. Лікарською сировиною служить трава. У культурі її зрізують через 40-45 днів після висадження розсади, коли рослини досягнуть у висоту 40-45 см, а листи 25-40 см. Сировину в’яжуть у пучки, укладають у кошики, потім сушать. Рослина багато вітамінами й мікроелементами, не містить цукру. Вітаміну С и каротину в жерусі значно більше, ніж у листах ріпчастого лука. У траві знайдені ефірне масло, йод, кальцій, магній, залізо, цинк, мідь, марганець, фосфор, натрій і вітамін Е, у насіннях - жирне масло, олеиновая, линолевая й ліноленова кислоти. Головне достоїнство цієї рослини в тім, що вітаміни й мікроелементи в ньому збалансовані. Жеруху використовують як вітамінний, сечогінний, відхаркувальний, протизапальний, проносний, тонізуючий і регулюючий обмін речовин засіб. У народній медицині жеруху вживають при авітамінозі, недокрів’ї, шкірних висипках, сверблячці шкіри, опіках, ревматизмі, подагрі, захворюваннях жовчного й сечового міхурів, верхніх дихальних шляхів, щитовидної залози, при цукровому діабеті й жовчнокам’яній хворобі. Є відомості про позитивну дію свіжого соку рослини при недокрів’ї, захворюванні печінки, каменях у бруньках і сечовому міхурі, запаленні бруньок і шлунково-кишкового тракту. Для готування соку рослина гарна промивають у проточній воді ошпарюють окропом, пропускають через м’ясорубку, віджимають сік через полотняну тканину, розбавляють гарячою водою в 2 рази й кип’ятять 1-2 мін. Приймають по 1 столовій ложці 3 рази в день до їжі. При кровоточивости ясен їм чистять зуби 2-3 рази в день. Сік уживають із метою схуднення й для профілактики атеросклерозу. Зі свіжої трави можна приготувати настій. Для цього 40 г сировини заливають 1 л гарячої води, кип’ятять 5 хв, проціджують і остуджують. Приймають по 1 склянці 3 рази в день до їжі. При лікуванні опіків, видаленні бородавок і жировиків роблять мазь. Для її готування 2 столові ложки соку й 50 г вершкового масла змішують до одержання однородно