Шоломниця байкальський

Багаторічна трав’яниста рослина сімейства яснотковых висотою до 50 див. Корінь вертикальний, з коротким м’ясистим, скрученим кореневищем. Кореневище покрите глибокими борозенками. Стебла прямостоячие, численні, чотиригранні, злегка опушені. Листи супротивные, узколанцетные, сидячі або черешковые, голі, по краї реснитчатые. На. нижній стороні листів є численні, чорні крапки - залозки. Цвіте в липні. Квітки сині, одиночні, розташовані в пазухах дрібних верхніх листів. Плід дрібний, округлий, складається із чорних орешков із дрібними шипиками по всій поверхні. Дозріває в липні - серпні.

Шоломниця байкальський розповсюджена в степах Східного Забайкалья, у Східному Сибірі, Приамур’ї й Південно-Західному Примор’ї. Росте по схилах сопок, на кам’янисті й щебнистых місцях, по берегах рік і серед чагарників.

Лікарською сировиною служать коріння. Заготовлюють їх із другої половини серпня до пізньої осені. Корінь викопують лопатою, обтрушують від землі, зрізують надземну частину й розріжуть на частині. Сушать у добре провітрюваному приміщенні, на горищі, розкладаючи тонким шаром і часто перевертаючи, або в сушарці при температурі не більше 40 °С. Після сушіння корінь знову очищають від домішок, видаляють пробку, що відшарувалася. Зберігають у матер’яній або дерев’яній тарі 3 роки.

У коріннях з кореневищами втримуються флавоноиды ( байка-лин, хризин, байкалеин, ороксилин і вогонин), дубильні речовини, пирокатехины, ефірне масло, смоли, сапоніни й кума-рины, а також калій, кальцій, магній, залізо, марганець, мідь, цинк, кобальт, молібден і йод. Корінь концентрують у собі залізо, молібден і селенів. У траві виявлений гликозид ску-теллярин.

Препарати шоломниці мають гіпотензивну й заспокійливу дію, протизапальною й жарознижуючою властивістю.

У досвідах на тварин виявлена сечогінна дія флаво-ноида байкалина. Установлена, що при його введенні зменшується сенсибілізація організму до чужорідних білок. Доведено також, що відвар кореня ефективний при грипозній і туберкульозній інфекції.

Препарати шоломниці розширюють кровоносні посудини, сповільнюють ритм серцевих скорочень, усувають головний біль і безсоння, знижують артеріальний тиск, що сполучається з атеросклерозом, попереджають виникнення судорог, загальмовують функціональну активність нервової системи, впливають на шлунково-кишковий тракт, функцію печінки, роблять жовчогінне й проносна дія, не роблять негативної дії на організм людини навіть при тривалому прийомі.

Призначають шоломниця в початкових стадіях гіпертонічної хвороби, атеросклерозі, при безсонні й неврозах, що сполучаються з підвищеним артеріальним тиском, порушеннями ритму серця й запаленні серцевого м’яза (міокардиті). Є відомості про позитивну дію препаратів рослини при епілепсії, хореї, гострому ревматизмі, коклюші, бронхітах, стоматитах, фурункульозі й лихоманці різного походження. Призначають препарати при гострому й хронічному запаленні кишечника, сечового міхура й сечовивідних шляхів, простудних захворюваннях і грипі.

У народній фітотерапії шоломницю вважають кровоспинне, збудливе травлення й глистогонным засобом. При тривалому прийомі настойки спостерігається зменшення або зникнення головних болів і хворій в області серця, поліпшується самопочуття й працездатність.

Для готування настойки-40 г здрібнених корінь заливають 200 мол 70%-ного спирту й витримують у щільно закритому посуді 15 днів, щодня збовтуючи, потім фільтрують. У готовому виді вона має прозорий червонясто-бурий колір і своєрідний гіркуватий смак. Зберігають у захищеному від світла місці. Лікування проводять під контролем артеріального