Окопник лікарський
Багаторічна трав’яниста рослина сімейства бурачниковых висотою до 1 м. Корінь великий, соковитий, чорно-бурий, відходить від короткого кореневища., Стебло гіллястий, покритий твердими волосками. Листи великі, чергові, яйцеподібні або довгастий^-довгасті-яйцевидно-довгасті, загострений^-загострені-довго-загострені; верхні - ланцетоподібні, сидячі. Квітки рожеві або пурпурний^-пурпурні-грязно-пурпурні, у завитках. Цвіте в травні - липні. Плід - чорний, блискучий орешек. Дозріває в липні - вересні.
Окопник лікарський розповсюджений у європейській частині Росії, на півдні Західного Сибіру, у Казахстані й на Кавказі. Росте, на вологих лугах, біля канав, на торфовищах, по берегах рік, нерідко в палісадниках. Культивують у городах.
Лікарською сировиною служать коріння, іноді свіжі листи. Корінь збирають восени або провесною до розпускання листів, очищають від ґрунту, миють у проточній воді, подвяливают, ріжуть на шматки довжиною до 20 див і сушать під навісом або в сушарці при температурі 40°С. Зберігають у дерев’яній тарі або мішечках 3 роки.
Всі частини рослини містять отрутні алкалоїди циноглос-син і конеолидин, які в більших дозах паралізують центральну нервову систему. У коріннях окопника знайдені дубильні речовини, слиз, смоли, інулін, органічні кислоти й ефірне масло.
У практичній медицині окопник не використовують. Він більше відомий у народній медицині й гомеопатії.
Водні й спиртові витяжки з корінь володіють протизапальним, противомикробным, кровоспинним, в’язким, обволікаючим, противопоносным, помірковано вираженим проносним, эпителизирующим і раноочистительным дією. На тлі прийому окопника спостерігається швидке зрощення переломів костей, відновлення ушкодженого окістя, ліквідація запального процесу, що вражає всі елементи кістки (остеомиелит).
Препарати окопника використовують при хронічному запаленні шлунка й до«шечника, дизентерії й хронічному бронхіті. Настій знижує болю в області шлунково-кишкового тракту, поліпшує травлення, підсилює эпителизацию ураженої слизуватої оболонки. При захворюваннях верхніх дихальних шляхів поліпшує відхаркування мокротиння. Окопник рекомендують використовувати й при туберкульозі легенів.
Біологічно активні речовини цієї рослини не виносять кип’ятіння, тому для готування настою 1 столову ложку здрібненої сировини заливають 1 склянкою окропу, наполягають у теплому місці (духовка, пекти) 4-б год, проціджують через щільну тканину. Приймають по 2 столові ложки 6 разів у день до їжі.
Зовнішньо окопник застосовують при фурункульозі, гнійному запаленні шкіри, переломах і гнійній поразці костей.
Для готування відвару 2 столові ложки здрібнених корінь заливають 1 склянкою гарячої води, кип’ятять на повільному вогні 10 хв, проціджують і віджимають. Використовують для промивань, примочок і компресів. Відвар корінь або свіжий сік рослини застосовують для зупинки раневых і носових кровотеч і рассасывания крововиливів у підшкірній клітковині. Замість відвару можна зробити мазь. Для її готування свіжих корінь розтирають із пряженим свинячим салом у співвідношенні 1:1. Зберігають у холоді