Очанка лікарська
Однолітня трав’яниста рослина сімейства норичниковых висотою 10–20 див. Стебло прямостоячий. Листи супротивные, сидячі, темно-зелені, яйцеподібні, по краях городчатые. Цвіте в травні - серпні. Квітки блідо^-фіолетові, іноді червоно-фіолетові або рожеві, розташовані в пазухах верхніх листів. Плід - многосемян-ная коробочка, що розкривається у верхній частині. Дозріває в серпні - вересні. Очанка лікарська поширена в європейській частині Росії, на Україні, у Молдавії, на Північному Кавказі й у Закавказзя. Росте на скошених лугах і пасовищах. Часто зустрічається в передгір’ях і на гірських вологих лугах, піднімаючись на висоту до 1200 м над рівнем моря, у лісовій і лісостеповій зонах країни. З очанки одержують синю фарбу для лляних і бавовняних тканин. Лікарською сировиною служить надземна частина. Заготовлюють її під час цвітіння рослини, зрізуючи стебла на рівні 3-4 см від поверхні ґрунту. Зібрана сировина подвяливают на сонце 1-2 ч і сушать у тіні, у добре провітрюваному приміщенні, на горищі або в сушарці при температурі 35…40°З. Зберігають у дерев’яній або скляній тарі із щільними кришками 2 роки. Трава містить гликозид аукубин, ефірне масло, смолу, гіркоти, винее барвна й дубильна речовини. Препарати очанки володіють гіпотензивним, протизапальним, заспокійливим і противокислотным дією. Настій рослини застосовують при підвищеній кислотності й запаленні слизуватої оболонки шлунка й товстої кишки, захворюваннях бронхів із завзятим кашлем і важко відокремлюваним мокротинням і запаленні голосових зв’язувань. У вигляді примочок і ванночок настій використовують при запаленні очей, століття й поразці роговиці. Для готування настою 3 чайні ложки трави заливають 2 склянками окропу, наполягають 20-30 мін, проціджують через два-три шари марлі, віджимають і доводять обсяг кип’яченою водою до вихідного. Приймають по 1/ 3-3- 2/3 склянки 3 рази в день до їжі. Траву можна приймати у вигляді порошку по 1 г 3 рази в день