Любисток лікарський
Багаторічне травяни стое рослина сімейства зонтичних висотою до 2 м. Кореневища й корінь великі, м’ясисті, многоглавые. Стебла численне- ные, прямостоячие, круглі, дудчасті із сизим нальотом, угорі розгалужені. Листи великі, темно-зелені, зверху блискучі, двічі- і триждыперисторассеченные, длинночерешковые. Середні листи більше дрібні, короткочерешковые, верхні - сидячі, з розширеною піхвою й майже нерозвиненою пластинкою. Цвіте в червні - липні. Квітки дрібні, жовто-зелені, зібрані в складну парасольку, розташована на кінці галузі. Плід - жовто-бура двусемянка. Дозріває в серпні - вересні.
Любисток лікарський розповсюджений у гірських районах Південної Європи. Культивують на присадибних ділянках. Рослина холодостійке. Добре росте на Україні, Уралі, у середній смузі й північних районах Росії.
Використовують у парфумерії й кулінарії. Свіжі стебла, листи й корінь застосовують для отдушки кондитерських виробів і маринадів, вони є складовою частиною салатів. Листи використовують як приправу до сирів, супам, м’ясним, рибним і овочевим блюдам. Вся рослина має специфічний захід, що нагадує захід селери, і гострий солонувато-гіркий смак.
Лікарською сировиною служать коріння, трава й плоди. Корінь заготовлюють восени, промивають у холодній воді, розріжуть на шматки, подвяливают у тіні й сушать у печі й духовці при температурі 25…30°З. Листи: разом із черешками й цветоносными втечами сушать на відкритому повітрі в тіні або в добре провітрюваному приміщенні. Кореневища й плоди зберігають у закритій дерев’яній або скляній тарі 2 роки, листи - 1 рік.
Хімічний склад любистока вивчений недостатньо. У всіх частинах рослини втримується ефірне масло, що складається головним чином з терпинеола, цинеола, карвакрола, сескви-терпенів, а також оцтової, изовалериановой, масляної й бензойної кислот. У коріннях знайдені фурокумарины (псорален і бергаптен), лецитин, смоли й камедь.
Настій і відвар любистока мають сечогінну, жовчогінну й відхаркувальну дію. Вони підвищують апетит, поліпшують травлення, знижують метеоризм.
Препарати любистока приймають при набряках серцевого й брунькового походження й запальних захворювань сечового міхура. Відвар корінь полегшує відхаркування мокротиння при бронхіті, зменшує запалення, зм’якшує кашель. Профілактичний прийом препаратів цієї рослини прискорює поява менструацій і зменшує біль. Відзначено, що тривалий прийом любистока знижує збудливість нервової системи, спо- собствует ліквідації недокрів’я.
У народній фітотерапії свіжі листи й стебла рослини вживають як глистогонное засіб. Листи прикладають до голови для зняття головного болю.
Ванни, примочки, обмивання й компреси з використанням різних частин рослини роблять гарний ефект при гнойничковых захворюваннях шкіри, що довго не гояться виразках і ранах, при пігментації шкіри.
Для готування відвару 1 чайну ложку корінь заливають 1 склянкою гарячої води, кип’ятять у закритої1 емальованому посуді на водяній лазні 30 хв, остуджують 10 хв, проціджують через два-три шари марлі й доводять обсяг кип’яченою водою до вихідного. Приймають по 1-2 столові ложки 3 рази в день за 30 хв до їжі.
При використанні настою 1 чайну ложку добре здрібнених корінь заливають 1 склянкою окропу, повільно остуджують і проціджують. Приймають рівними порціями за 5-6 прийомів.
Препарати любистока не слід приймати вагітним