Дымянка лікарська
Однолітня рослина сімейства дымянковых висотою 8-40 см. Стебло гіллястий, сланкий. Від воскового нальоту вся рослина має сірувато-зелений вигляд. Листи чергові, триждыперисторассеченные, з вузькими часточками. Цвіте майже все літо. Квітки неправильної форми, на коротких квітконіжках, грязно-малинового кольору, зібрані в кисть. Плід - буруватий круглий орешек, зверху втиснений..Дозріває в липні - жовтні.
Дымянка лікарська поширена по всій європейській частині Росії, на Кавказі й півдні Західного Сибіру. Росте на городах, пустирях, смітниках і сміттєвих місцях.
Використовують як чудовий жовтий барвник. Корови й вівці охоче поїдають цю траву, кози - у невеликій кількості, а коня не торкають її зовсім.
Лікарською сировиною служить вся рослина. Збирають його під час цвітіння. Сушать будь-яким способом, розкладаючи тонким шаром, але швидко, щоб сировина не почорніла. У печах температура не повинна перевищувати 4О…5ПРО°С. Зберігають у дерев’яній або скляній тарі 2 роки. У сировину втримуються органічні кислоти (фумаровая, бурштинова, гликолевая, яблучний, лимонний і аскорбінова), вітамін ДО, алкалоїди, фенолкарбоновые кислоти (кавова, хлоро-геновая), дубильні речовини й флавоноиды.
Препарати дымянки роблять противоаритмическое, протизапальне, сечогінне, противочесоточное, противомалярийное й тонізуюча дія.
У народній медицині дымянку застосовують при кровотечах (гемороїдальних, кишкових, маткових і внутрішніх органів), виснаженні, запаленні слизуватої оболонки шлунка, що супроводжується зниженням кислотності й здатності, що переварює, а також для поліпшення апетиту. Настій дымянки підсилює виділення жовчі й шлункового соку, поліпшує травлення, знижує бродильні й гнильні процеси в кишечнику, ліквідує запори.
Використовують його для спринцювання піхви при білях. Настій свіжих листів рослини рекомендують при захворюванні жовчного міхура, жовчнокам’яної й почечнокаменной хворобах, набряках серцевого походження, запаленні сечового міхура, туберкульозі легенів, бронхіті й болях у животі. Для його готування 1 чайну ложку трави заливають 1 склянкою окропу, наполягають 2-3 ч, проціджують і приймають по 1-2 столові ложки 4-5 разів у день до їжі.
При перерахованих захворюваннях можна вживати свіжий сік. Для його готування рослини промивають спочатку в проточній холодній воді, потім у теплої, ошпарюють окропом, пропускаючи через м’ясорубку, віджимають, розводять водою (1:1) і кип’ятять 2-3 мін. Приймають по 2 столові ложки 4-5 разів у день за 20 хв до їжі. Нерозбавлений сік використовують для змазування тіла при корості, висипці, екземі, лишаях. Для полоскання порожнини рота і ясен 1 чайну ложку соку розводять у склянці