Лікарські трави

Чагарник сімейства розоцветных висотою до 2 м. Галузі тонкі, блискучих, червонуваті, покриті прямих або вигнутими (у квітучих гілок) попарними шипами. Листи чергові, черешковые, складні, з бічними овальними листочками, мелкопильчатыми по краї. Цвіте із середини травня до червня. Квітки великі, одиночні, рожеві. Плід помилковий, кулястими, сплюснуто-кулястими або еліптичний, із численними дрібними, кутастими насіннями, покритими численними волосками. Дозріває в серпні - вересні.

Шипшина травневий розповсюджена майже на всій території CCGP, за винятком Причорномор’я й Криму. Росте по берегах рік і озер, на заливних лугах, по узліссях і галявинам, на кам’янистих схилах, вирубках, по ярах, серед чагарників і в розріджених лісах.

Культивують рослина в садах і городах. Розміщають його на світлому, добре дренированном ділянці, тому що воно не переносить ґрунтових вод. Шипшина віддає перевагу супіщаним ґрунтам, богатые гумусом, і чорнозем. Кислі ґрунти підлягають вапнуванню з розрахунку 300-800 г гашеної перевелися на 1 м2. Розмножують насіннями, отводками, черешками й розподілом куща.

Насіння стратифицируют і висівають на глибину 1-2 см. Сходи пікірують. На постійне місце висаджують восени на відстань 1, 5-3 м із шириною міжрядь 3 м. Посадкові ями роблять діаметром і глибиною 40-50 см.

Перед посадкою ґрунт заправляють живильною сумішшю з розрахунку 10 кг перегною або дерено-компостного ґрунту, 200 г суперфосфату, 50 г калійної солі й 70 г аміачної селітри (або 300 г нітрофоски) на 1 м2 і добре перекопують.

Саджанці перед посадкою обрізають, залишаючи втечі довжиною 5-10 см. Нитковидних корінь злегка підріжуть і вмочають у глиняну бовтанку сметанообразной консистенції. У ямі кожну рослину розміщають так, щоб після присипки землею й поливу ( 4-5 л на кущ) коренева шийка перебувала на рівні ґрунту. Після посадки поверхня мульчируют торфом або -здрібненими листами.

Навесні й улітку шипшину підгодовують, вносячи 1 -1,5 кг перепрілого гною або компосту, 200-300 г суперфосфату, 100-150 г калійної солі й 100-200 г аміачної селітри на 1 м2. Фосфорні й калійні добрива застосовують тільки після збору плодів. Починаючи з 3-го року життя рослин підгодівлю проводять пташиним калом, що перебродив (1:10) і гнойовою рідотою (1:3). Кущі щорічно формують, видаляючи слабкі й старі галузі. На кущі повинне бути 10-20 втеч довжиною 60-70 см. Кожні 5-б років на ділянку підсаджують два-три нових кущі, взявши нащадки він найбільше могутньо плодоносних рослин.

Молоді галузі шипшини використовують у їжу. З них одержують буру фарбу. Пелюстки квіток ідуть для готування варення й ароматизації сподіваючись. Із плодів готовлять вітамінні екстракти, карамельні начинки, морозиво, киселі, хлібопекарські вироби, варення, пастилу, повидло й сурогат сподіваючись. З насінь виділяють жирне масло й готовлять сурогат сподіваючись.

Лікарською сировиною служать плоди, збирають їх до заморозків при повній спілості. Укладають у кошики невеликим шаром. Підморожена сировина втрачає свої лікувальні властивості. У домашніх умовах плоди сушать у сушарці або печі при температурі 90…100 °С, не допускаючи підгоряння. Правильно висушена сировина повинне мати бурувато-червоний або жовтий колір. Зберігають у закритих банках або мішечках 2 роки.

Плоди містять цукри, органічні кислоти (олениновую, линолевую, ліноленову й ін.), флавоноиды, вітаміни З, Вь В2, Р, РР, ДО, каротин, дубильні й пектинові речовини, солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію й ін. У насіннях знайдений вітамін Е.

Препарати шипшини володіють жовчогінним, протизапальним, сечогінним, противосклеротическим игкровоостанавливающим дією, поліпшують окислювально-відновні процеси в організмі, підсилюють синтез гормонів, активність ферментів, відновлення тканин, підвищують стійкість організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища.

Шипшину застосовують при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки, трофічних виразках, гінекологічних захворюваннях і авітамінозі, для профілактики й лікування гіпертонічної хвороби й атеросклерозу, при різних гострих і хронічних захворюваннях, що супроводжуються втратою вітаміну З, особливо в дитячому й літньому віці. Використовують як жовчогінний і загальзміцнювальний засіб при інфекційних захворюваннях, недокрів’ї, переломах костей, для посилення потенції, поліпшення сну, лікування мочекаменной хвороби й запалення слизуватої оболонки шлунка, при зниженні продукції соляної кислоти й ферментів і при багатьох інших захворюваннях, що супроводжуються дефіцитом вітаміну С.

Для готування настою 2 столові ложки сухих здрібнених плодів заливають 1 склянкою гарячої води, кип’ятять 10 хв на повільному вогні, наполягають 30 хв і проціджують. Зберігають у щільно закритому посуді не більше 2 доби. Приймають по 1/ 3-1/2 склянк 2-3 рази в день після їжі.

Пелюстки квіток шипшини, зварені з медом, застосовують для лікування бешихового запалення шкіри.

Відвар корінь використовують при запаленні сечового міхура, ревматизмі й для ванн.

Сироп із плодів шипшини з екстрактом ягід червоної й черноплодной горобини, калини, глоду й журавлини корисно давати дітям по 1/2 чайної -1 десертній ложці (залежно від віку) 2-3 рази в день до їжі.

Промисловість випускає масло з насінь шипшини. Його прикладають до виразок, ранам, саднам і іншим ушкодженням шкіри. При лікуванні виразки товстої кишки щодня або через день роблять мікроклізми, використовуючи по 50 г масла. Курс лікування складається з 15-30 процедур. Промисловість випускає ряд препаратів із шипшини.

Каротолин. Масляний екстракт із м’якоті плодів - застосовують зовнішньо при лікуванні трофічних виразок і екзем, поразці слизуватих оболонок. Серветки, змочені препаратом, накладають на уражені місця 1-2 рази в день.

Холосас. Сироп, приготовлений зі згущеного водного екстракту плодів шипшини й цукру, уживають усередину при запаленні жовчного міхура й печінки. Дітям призначають по 1/ 4-4- 1/2 чайні ложки, дорослим - по 1 чайній ложці 2-3 рази